Про проєкт

Free UA POWs — волонтерська карта й архів подій на підтримку українських військовополонених і зниклих безвісти: акцій підтримки, автопробігів, вистав, виставок тощо. Також ми збираємо події на підтримку викрадених і незаконно утримуваних цивільних та дітей. Фото й відео цих подій ми зводимо на одній карті, щоб зберегти в історії боротьбу українського народу за своїх, вкотре нагадати світові про жахи, які несе з собою Росія, і бути голосом тих, хто зараз його не має, — доки всі не повернуться додому.

Як почалися акції

Акції почали матері захисників Маріуполя: 19 квітня 2022 року на першу акцію в Києві зібралося близько десяти жінок — гарнізон тоді ще тримав оборону. У травні він за наказом командування вийшов з «Азовсталі» й потрапив у полон. Родин тоді просили мовчати, щоб не зашкодити полоненим. Півтора року акції відбувалися нечасто, до певних дат: після теракту в Оленівці, на річницю виходу з «Азовсталі», на 500-й день полону.

Наприкінці 2023 року, коли Росія заблокувала й без того рідкісні обміни, хоча Україні було кого обмінювати, родини перестали мовчати: 3 грудня 2023 року відбулася перша щотижнева акція під гаслом «Не мовчи! Полон вбиває!». Відтоді вони відбуваються щотижня по всій Україні: у Києві щонеділі, в інших містах — по суботах чи неділях.

Їх називають акціями нагадування про військовополонених і зниклих безвісти (або акціями підтримки), а коротко — Free Azov: так звучить гасло, з яким родини звертаються до світу. Та попри назву, виходять люди не лише за «Азов», а за кожного полоненого й зниклого безвісти захисника і захисницю України.

Організовують акції здебільшого родини — Асоціація родин захисників «Азовсталі», місцеві й бригадні спільноти рідних. А приходять на них не лише рідні й близькі, а й свідомі громадяни, небайдужі люди, у яких у полоні нікого немає. Часто таких навіть більшість. На запитання «Хто в тебе в полоні?» тут нерідко відповідають: «У мене там усі». Бо чекають і борються за всіх наших. Це мирні акції: нагадування суспільству, державі й світу.

Про кого йдеться

За словами Президента, Росія тримає в полоні близько 7 тисяч українських військових (лютий 2026 року), а понад 114 тисяч людей, військових і цивільних, вважаються зниклими безвісти (Національна поліція, липень 2026 року). ООН дійшла висновку, що Росія катує українських полонених масово й систематично і що це скоординована державна політика. Моніторів ООН Росія до них не пускає, а Червоний Хрест за ці роки бачив лише окремих полонених — зрідка, під контролем російської влади і жодного разу з 2024 року. Україна ж поводиться з полоненими гуманно: її табори відкриті для ООН і Червоного Хреста.

Людей Росія роками не повертає. Захисники «Азовсталі» вийшли в полон у травні 2022 року з обіцянкою повернення за 3–4 місяці, а сотні з них досі там, понад 4 роки потому. Понад 2 тисячі українських полонених Росія засудила або обвинуватила, багатьох — як «терористів» (Омбудсман, червень 2026 року), а засуджених не обмінюють так, як інших.

Росія незаконно утримує й цивільних — викрадених в окупованих містах і селах, на блокпостах, під час «фільтрації». Підтверджених випадків — 1 878, а загалом, за оцінкою Омбудсмана, у полоні може бути близько 16 тисяч цивільних (червень 2026 року). За даними порталу «Діти війни», Росія депортувала або примусово перемістила понад 20 тисяч українських дітей і намагається стерти їхню українську ідентичність: нові імена, російські паспорти, «перевиховання». Повернути вдалося 2 689 дітей (жовтень 2026 року). Дехто — і військові, і цивільні — у полоні ще з 2014 року.

Навіщо цей архів

У полоні люди відрізані від дому: майже без листів і дзвінків рідним, без новин з України. Чують лише те, що кажуть наглядачі й російська пропаганда: що вони нікому не потрібні, що вдома про них забули і що їх ніхто не обміняє. Це постійний психологічний тиск, не кажучи вже про фізичне насильство. Правду з волі приносять хіба що нові полонені. Для тих, хто в неволі ще з 2022 року, коли рух тільки зароджувався, кожна така звістка — це трохи надії. Акції — відповідь на мовчання. «Люди стояли вздовж дороги з прапорами. Хотілося плакати, тому що зрозумів — нас чекали», — згадує Андрій, захисник «Азовсталі», звільнений з полону 2026 року.

«Цю стіну пропаганди дуже легко розбити, якраз-таки показуючи фото з акцій», — каже Дмитро Козацький, захисник «Азовсталі», який повернувся з полону. Тому архів збирає ці події, щоб:

• боротьба за полонених і зниклих безвісти збереглася в історії;
• світ бачив: неспровокована й невиправдана російська агресія триває, і тисячі українців досі в полоні, де їх катують і вбивають;
• більше людей ставали голосом полонених і долучалися до боротьби за їхнє повернення;
• про цивільних і дітей, яких Росія викрала й незаконно утримує, теж памʼятали;
• ті, хто повернеться, побачили, як на них чекали.

Пришвидшити обміни архів не може, і ми цього не обіцяємо. Проте він документує головне: український народ памʼятає своїх і бореться за них.

Хто веде архів

Free UA POWs — волонтерська ініціатива зі Львова. Подій ми не організовуємо — ми їх документуємо. Фото й відео збираємо від фотографів, організаторів і учасників — з їхнього дозволу. Кожен матеріал перед публікацією проходить перевірку й відбір.

Ми працюємо за підтримки організаторів акцій у Львові. Архів некомерційний: реклами не показуємо, нічого не продаємо й грошей на себе не збираємо. Єдине, до чого закликаємо, — підтримати наших захисників.

Як долучитися

Маєте фото чи відео з акцій, недавніх чи давніших, аж від 2022 року? Поділіться ними: авторство лишається за вами, і ми підпишемо вас так, як скажете (імʼя, псевдонім, посилання або анонімно). Знаєте подію, якої немає на карті, чи помітили помилку? Напишіть нам: усі способи звʼязку — на сторінці контактів. Допоможе й розголос. Діліться картою й розповідайте про акції: що більше людей про них знає, то важче світові звикнути до полону. Також закликаємо прийти на акцію у своєму місті й стати поруч.